Будь спокоенъ.
Яль первая жена въ доспѣхахъ ратныхъ
Вступлю въ кровавый бой? Не сила — духъ
Творитъ героевъ; чувствую въ груди
Сей духъ, — его пріяла съ кровью предковъ!...
Магистръ Храмовниковъ, иди къ войскамъ
И объяви имъ волю Короля:
Всѣ завтра выступятъ къ Тиверіадѣ.
(Уходятъ).
IX.
|
Ущелія горъ при озерѣ Тиверіадѣ. Вдали видно теченіе Іордана и станъ Сарациновъ, освѣщаемый слабымъ мерцаніемъ утра. — Поле битвы усѣяно оружіемъ и трупами; кое гдѣ есть еще шатры; впереди на грудѣ щитовъ сидитъ графъ Раймундъ, опираясь на мечь; подлѣ него лежатъ графъ Фландрскій и В. М. Страннопріимныхъ. |
Уже бѣлѣютъ волны Іордана,
Намъ неприступныя, и вражій станъ
Надъ дальнимъ озеромъ; вершины горъ
Оружіемъ блистаютъ Сарациновъ,
Втѣснившихъ насъ въ безводное ущелье.
Заря на поприще проникла битвы,
Чтобъ освѣтить въ послѣдній разъ могилу
Всѣхъ крестоносцевъ при Тиверіадѣ!...
Графъ Фландрскій, отдохнулъ ли?
Я готовъ.
