Во многихь рукописныхъ сборникахъ попадается весьма курьезное письмо Запорожцевъ къ одному изъ турецкихъ султановъ въ XVII столѣтіи. У насъ два списка — одинъ въ объемистомъ сборникѣ прошлаго столѣтія, сообщ. А. А. Шишковымъ, а другой — списанъ покойнымъ Н. И. Бахтинымъ изъ бумагъ московскаго архива и сообщенъ намъ Н. Н. Селифонтовымъ. Мы приводимъ письмо Султана по первымъ двумъ спискамъ, а отвѣтъ запорожцевъ по списку Н. И. Костомарова съ его примѣчаніемъ. Отмѣтимъ, что одинъ изъ варьянтовъ — письма Запорожцевъ — былъ, кажется, помѣщенъ въ «Описаніи хронографовъ» Андр. Попова. Ред.
Я, султанъ, сынъ Магомета, братъ — солнца и луны, внукъ и намѣстникъ Божій, владѣтель всѣхъ царствъ: Македонскаго, Вавилонскаго и Іерусалимскаго, великаго и малаго Египта; царь надъ царями; властитель надъ всѣми существующими; необыкновенный рыцарь, никѣмъ непобѣдимый; хранитель неотступный гроба Іисуса Христа; попечитель Бога самого; надежда и утѣшеніе мусульманъ, смущеніе и великій защитникъ христіанъ, повелѣваю вамъ, запорожскіе казаки, сдаться мнѣ добровольно и безъ всякаго сопротивленія, и меня вашими нападеніями не заставьте безпокоить! Султанъ турецкій Мухамедъ.
Ти шайтанъ турецкий, проклятого чорта братъ и товарищъ и самого люциперя секретаръ! який ти въ чорта лицарь, чорть с..е, а ти и твое військо поживае. Не будешъ ти годенъ синівъ християньскіхъ підъ собою мати; твого війська ми не боімося, землею и водою будемъ биться ми зъ тобою. Вавилонский ти кухарь, македонський колесникъ, іерусалимський броварникъ, александрийський козолупъ, великого й малого Египта свинарь, армянська свиня, татарьский сагайдакъ, камінецький катъ, подольський злодіюка, самого гаспида внукъ и всего світа и підсвіта блазень, а нашого бога дурень, свиняча морда, кобиляча с..ка, різницька собака, некрещений лобъ, .... бы твою чортъ паривъ! Оттакъ тобі козаки відказали, плюгавче, не вгоденъ еси матери вірнихъ християнъ. Числа не знаемъ, бо календаря не маемъ, місяць у небі, а годъ у книжиці, а день такий у насъ якъ у васъ, поцілуй за се въ г...о насъ! Кошовий отоманъ Захарченко со всімъ кошомъ запорозькимъ.
Примѣчаніе. Вотъ въ какомъ видѣ извѣстенъ мнѣ отвѣтъ казаковъ султану. Трудно рѣшить, дѣйствительно ли былъ данъ такой отвѣтъ, или это измышленіе, но во всякомъ случаѣ старое, запорожское. Отвѣтъ этотъ можетъ относиться ко времени Мухамеда IV (царствовалъ съ 1648 по 1687), завоевавшаго Каменецъ (1672 г.) и Подоль; на это намекаютъ слова: «каміницький катъ, подольскій злодіюка». Для сопоставленія сравни приводимую въ Дневникѣ Титловскаго (напечатано въ приложеніяхъ къ I тому лѣтописи Величка стр. 3—5) переписку между королемъ польскимъ Сигизмундомъ III и турецкимъ императоромъ Османомъ.