Ду́ка и дукъ м. юж. зап. лат. знатный, сильный богачъ, вельможа. Наперъ на менѣ. якъ дукъ на теля. Гвльфердингъ говор. по Саксону, что датскій король Гарольдъ въ VII вѣкѣ, побѣдивъ балтійских. славянъ, увелъ съ собою князей ихъ Дука я Даля, принявъ ихъ въ свою дружину.
