Страница:Летопись самовидца о войнах Богдана Хмельницкого (1846).djvu/23

Материал из Викитеки — свободной библиотеки
Перейти к навигации Перейти к поиску
Эта страница не была вычитана


въ Кіевѣ зоставалъ, бо, якъ благочестивый панъ, въ зго(!)дѣ зъ гетманомъ Хмелницкимъ былъ. По той згодѣ выкупили обоихъ гетмановъ коронныхъ, Потоцкого и Калиновского, и при нихъ гетманства зоставили.


РОКУ 1650.

Не хотячи(!) войско порожніова(!)ти, а звла(!)ща зъ такимъ поганиномъ и ворогомъ вѣры христіянской збратавшися, Волоская земля христіянство любо зостаетъ въ подданствѣ Ту(!)рчиновъ, али однакъ, же южъ почали обфи(!)то жить при одномъ господарѣ спокойно Василю Липулѣ, и потому позавидѣвши, жебы оныхъ уменшати, же христіянство, а звла(!)ща Рось, гору узяла, такъ розумѣю, же за повелѣніемъ Ту(!)рчина, ханъ крымскій зъ гетманомъ Хмелницкимъ несподѣванно со всѣми поту(!)гами козацкими и татарскими, напавши на Волоскую землю, нѣвець все обернули, звоевали по самые горы, людей побрали въ полонъ и набы(!)тки ихъ, тилко за(!)мки мо(!)цные одержалися, и самъ господаръ уступилъ былъ зась мѣста столечного, але знову ся навернулъ. А Хмелницкій стоялъ зъ ханомъ у Прута. А тую землю чатами звоевали. А напотомъ господаръ поедна(!)лъ орду, а зъ гетманомъ Хмелницкимъ, жебы ся вернулъ зъ его землѣ, учинилъ сватовство, дочку(!) свою за сына Хмелницкого пріобищалъ дати, що напотомъ и учинилъ. А войско коронное зъ гетманами стояло подъ Камянцемъ Подолскимъ, не даючи жа(!)дной причины козакамъ до войны. Итакъ того року жа(!)дной войны зъ короннымъ войскомъ не было, але, повернувши о Покро(!)вѣ зъ Волохъ упокоемъ сидѣли въ домахъ.


РОКУ 1651.

Зѣмо(!)ю почали давати жолнѣ(!)рове поводъ до войны, бо залоги козацкіе почали наѣжати, а войска затягати. О чомъ увѣдомившися гетманъ Хмелницкій, скупятися полкомъ приказалъ и за(!)разъ по Рождествѣ Христовомъ выйшолъ и сталъ самъ въ Стави(!)щахъ, а войска по разнихъ городахъ въ тихъ повѣтахъ коло Богу стали и такъ ажъ до весны зоставали, покуля(!) ханъ зъ Крыму зъ ордами притянулъ. А скоро ханъ зъ Крыму наспешилъ зъ ордами, того жъ часу Хмелницкій зо всѣми поту(!)гами пойшолъ противъ короля его милости. А король стоялъ подъ Бересте(!)чкомъ, и тамъ всѣ войска съ посполитымъ руше(!)ніемъ зоставали. Где притягши гетманъ Хмелницкій пе(!)ршой недѣли Петрова поста, дали бой слу(!)шній войску королевскому. Аже не стате(!)чная пріязнь вовку зъ бараномъ, такъ христіяни(!)новѣ зъ бусурманомъ. Ханъ крымскій почалъ зъ королемъ его милостю щось зго(!)дного, и учинили потре(!)бу еще, и ханъ за(!)разъ зъ ордами уступилъ, зоставивши самихъ козаковъ. Що видячи, гетма(!)нъ Хмелницкій зъ писаремъ ско(!)чили до хана, унимаючи оного, але не дался намо(!)вити, просто пошолъ подъ Ожеховцѣ миль килкана(!)дцять и сталъ. Которого гетма(!)нъ упросилъ, жебы оному орды далъ учинити о(!)тсѣчь войску, поне(!)важъ самъ не хотѣлъ верну-