Глу́дкій арх. ол. глу́здкій твр. гладкій, скользкій Глудкій путь. Глудь ж. гладь, скользкій путь или мѣсто; облѣденица, гололедица, корка. Глу́да ж. вор. грудка млрс. глыба, комъ, кусочекъ; || арх. выглаженная волнами поверхность камешка. Глузди́ть арх. ол. скользить. Лошадь не кована, глуздитъ, сглуздилась. Скользкій, нвг. склезкій, арх. глуздкій, пск. глезкій, общ. корня.
