Понасе́рдку, понасе́рдкѣ, пона́се́рдкамъ нар. сѣв. вост. тмб. по злобѣ, по ссорѣ, непріязни, изъ мѣсти, назло кому. Онъ наговариваетъ на меня понасердкамъ.
ТСД2/Понасердку/ДО
← Понаселять | Понасердку | Понасижены → |
Словникъ: Пок. Источникъ: т. 3 (2-е изд., 1882), с. 291 ( сканъ · индексъ ) |