Пона́чѣ нар. вост. (по-иначе?) понима́чѣ пск. получше, подѣльнѣе, поисправнѣе; подобротнѣе, прочнѣе, покрашѣ, красивѣе. Это дѣло поначѣ будет. Эта шапочка, сукно поначѣ того. —ся? каз. привидѣться, показаться, примерещиться.
ТСД2/Поначе/ДО
← Поначаялся | Поначе | Поначеканилъ → |
Словникъ: Пок. Источникъ: т. 3 (2-е изд., 1882), с. 293 ( сканъ · индексъ ) |