Страница:Афанасьев. Народные русские легенды. 1914.djvu/257

Материал из Викитеки — свободной библиотеки
Перейти к навигации Перейти к поиску
Эта страница была вычитана

а вінъ кричитъ: пробі! дайте напитьця! пробі! дайте напитьця! Дідъ и каже: сей не давъ чоловікові въ жнива води напитьця; жавъ вінъ на ниві, ажъ иде старчикъ дорогою, а жара велика, Спасівська. Ой, каже, чоловіче добрий! дай, ради Христа, води напитьця! А вінъ ему: оце-жъ для тебе вивізъ! Виллю на ниву, а не дамъ такому дармоіду, якъ ти! То отъ, теперъ ему рівчакъ черезъ горло біжить, а вінъ ще пить просить, и до віку вічного буде ему такъ жарко да тяжко, якъ тому старцеві, що йшовъ дорогою[1].

„Идемо, ажъ кипить у смолі жінка, а передъ нею цибулька лежить. Дідъ и каже: се мучитця такъ мати вашого старого титаря Онисима, що було все старцівъ годуе та біднимъ помогае, а ніколи жодноі душі не обідивъ и ні въ одному слові не збрехавъ. Була вона богата, та скнара, що одъ неі ніхто й хлиба куска не бачивъ. Ото разъ полола вона цибулю, ажъ иде поузъ воръе дідъ-старецъ. Подари, каже, паніматко, ради Христа! Вона вирвала стрілку: прийми, каже, старче Божий. Тілько-жъ одъ неі и бачили. Отъ, якъ умерла… взяли іі небогу та й потягли въ пекло. А Онисимъ и побачивъ зъ неба, що вона велику муку

  1. Подобное-же мученіе опредѣлено было Танталу.
Тот же текст в современной орфографии

а вин кричит: проби! дайте напитьця! проби! дайте напитьця! Дид и каже: сей не дав чоловикови в жнива води напитьця; жав вин на ниви, аж иде старчик дорогою, а жара велика, Спасивська. Ой, каже, чоловиче добрий! дай, ради Христа, води напитьця! А вин ему: оце ж для тебе вивиз! Виллю на ниву, а не дам такому дармоиду, як ти! То от, тепер ему ривчак через горло бижить, а вин ще пить просить, и до вику вичного буде ему так жарко да тяжко, як тому старцеви, що йшов дорогою[1].

Идемо, аж кипить у смоли жинка, а перед нею цибулька лежить. Дид и каже: се мучитця так мати вашого старого титаря Онисима, що було всё старцив годуе та бидним помогае, а николи жоднои души не обидив и ни в одному слови не збрехав. Була вона богата, та скнара, що од неи нихто й хлиба куска не бачив. Ото раз полола вона цибулю, аж иде поуз воръе дид-старец. Подари, каже, паниматко, ради Христа! Вона вирвала стрилку: прийми, каже, старче Божий. Тилько ж од неи и бачили. От, як умерла… взяли іі небогу та й потягли в пекло. А Онисим и побачив з неба, що вона велику муку

  1. Подобное же мучение определено было Танталу.